Першими мешканцями Валь-д'Ажоля, можливо, були або іспанці, які тікали від арабів ( Пуатьє, 732 ), або війська Карла Великого, що проходили через регіон, де була його родина. Вони оселилися на кургані посеред вологої долини, яка зараз називається Ла-Круа, з дозволу дам Ремірмон.

Громада зростала і за їхньою допомогою отримала дозвіл на будівництво церкви в місці під назвою Летр (де раніше існували цвинтар і каплиця). Долина Валь матеріально залежала від канонісок Ремірмон , принцес Священної Римської імперії, які перебували під захистом герцога Лотарингського, але звітували безпосередньо перед Папством. Духовно громадою керувала архієпархія Безансона. Парафію обслуговували ченці Еріваля.

Територія бачить війська Тюренна, шведів під час Тридцятилітньої війни, Карла IV, герцога Лотарингії, який намагається відвоювати своє герцогство. За суверенітетом архієпископа Безансона, Людовик XIV анексує Вал на деякий час. Населення незважаючи ні на що збільшується і вимагає розширення церкви. Мешканці заселяють хліви, місця випасу тварин і створюють багато хуторів. Герцог Леопольд відновлює своє герцогство в 1704. У роках 1735 його син Франсуа III відмовився на користь австрійського титулу. Станіслав керує герцогством до 1766, тоді Вал стане французьким.
Переважно сільськогосподарська країна, місто буде перетворено на промислову долину після війни 70-х років із прибуттям ельзаських промисловців, які тікали від німецької окупації. В основному прядіння та ткацтво отримають переваги від гідравлічної потужності La Combeauté. Інша сторона медалі, ця відсутність різноманітності призведе до зменшення населення після Другої світової війни.

Сьогодні економіка Валь-д'Ажоль базується на ремеслах та дрібних підприємствах. Єдиним залишком його минулого є ярмарок Андуй, який проводиться у третій понеділок лютого. Цей стародавній ярмарок (офіційно заснований Луї-Філіпом у 1831 році, а потім підтверджений префектом Вогез у 1852 році) спочатку був ярмарком худоби. Фермери поповнювали свої стада до нового сезону. Ставши жертвою механізації, він занепав після Другої світової війни. Завдяки сміливій ініціативі групи людей з раблезіанським духом, ярмарок знайшов друге життя зі створенням гастрономічного братства, яке прославляє переваги місцевого продукту: ковбаси Андуй. З 1965 року Вчене, Видатне та Гурманське Братство Дегустаторів Андуй та Гандуйо Валь-д'Ажоль відродило цей захід. Зараз він приваблює від 30 000 до 40 000 людей протягом трьох днів у третій понеділок лютого щороку.