Опубліковано 7 липня 2026 р
Вихідні в горах Вогези з родиною: наш гід

Туризм Remiremont Plombières-les-Bains у Вогезах, Лотарингія, Франція
Головна - Наші натхнення - Мій перший забіг на 72 км на Пекельній стежці Сен-Набор!
Прокидайтеся о 1:15 ночі, щоб бути готовим бути на старті о 3:00 ночі.
Тут у мене є налобний ліхтар, запас води, ковдра для виживання та свисток, як це передбачено правилами.
Приїзд в село, вже багато людей, бігунів, але не тільки, є ще волонтери і сміливці, які прийшли підтримати бігунів.
Сумку перевіряють перед входом у зону старту. Враховуючи пандемію, ми збираємося виходити невеликими хвилями по 50 бігунів кожні 5 хвилин, це заспокоює, всі поважають.
Це для мене початок.
Хоча я боявся кількох годин бігу вночі, але з кілометрами я набуваю впевненості в собі, тому що я ніколи не був один. Однак у бігуна переді мною раптом його фара більше не світиться, і він регулярно спотикається. Я підходжу перевірити, чи все в нього добре. Він відповідає мені ствердно і з усмішкою каже, що все одно скоро світанок настане.
Дійсно, коли ми приходимо до пункту першої допомоги на набережній Круазет д'Еріваль, з’являються перші промені сонця. Я знаходжу свого чоловіка, який встав одночасно зі мною і який буде слідувати за мною протягом усієї гонки.
І тут вжито всіх заходів для боротьби з ковідом. Нас направляють індивідуально за допомогою бар’єрів для напоїв і їжі, і ми повинні вимити руки водно-спиртовим гелем, перш ніж волонтери подадуть нам на тарілку те, що ми хочемо.
Ось ми знову.
Я знаю, побачивши це в Club d'Athlé, що ділянка, яка веде до Жирмон-Валь-д'Ажоль через Chalet de l'Empereur, дуже гарна, а сонце, яке сходить, ще більше підкреслює краєвиди.
Біля Жирмон-Валь-д'Ажоль я бачу своїх дітей, які підбадьорюють мене. Я користуюся їхньою присутністю, щоб позбутися своєї куртки, яка стала непотрібною через підвищення температури. Вони також будуть стежити за мною на курсі в кількох стратегічних точках і перекусити з моїм чоловіком.
На життєвій базі Girmont-Val-d'Ajol такий же протокол охорони здоров'я, волонтери сповнені емпатії, дуже уважні до бігунів і запитують мене, чи все добре: так, все добре!! 😊
Гонка відновлюється, і я розумію, що вже пройшов половину дистанції без особливих труднощів і без часу. Це мене трохи дивує, але й заспокоює.
На 40-му кілометрі тільки вліта дьогтю, падаю. Але нічого серйозного, просто гарна шишка в голові😊
Трохи далі я маю задоволення побачити Стефані, подругу, яка спонтанно йде моїми слідами, щоб піднятися на пагорб із досить значним перепадом. Це мотивувало мене, я знову починаю над схилом, коли він покидає мене.
Потім приходить Раон-о-Буа, і я кажу собі, що мені залишилося проїхати лише 12 кілометрів. Поки я зволожую воду, бігун, з яким я трохи поговорив, дзвонить мені і каже: «Ти добре справляєшся з перегоном на першій дистанції, і якщо у тебе не болітимуть ноги, тобі буде кінець !! ". І знову його слова підбадьорили мене.
На стадіоні Perrey у Сен-Наборі всі мої родичі та друзі зібралися, щоб зустріти мене, і це дуже тепло.
Я закінчив свою гонку в хорошій формі, дуже задоволений цією трасою, яка надовго залишиться в моїй пам’яті, завдяки дуже гарній організації, дуже дбайливим волонтерам, трасі, що складається з чудових ландшафтів, і підтримці моєї родини.
Чисте блаженство, це був незабутній досвід 😊
Беатріс





Інструменти доступності
Оберіть мову: